ГУ Держпраці закликає неухильно дотримуватись «Порядку ідентифікації та обліку об’єктів підвищеної небезпеки»

Суб’єкт господарської діяльності у відповідності  до вимог ст. 9 Закон України «Про об’єкти підвищеної небезпеки» N 2245-III від 18 січня 2001 року  (далі – Закон) зобов’язаний провести ідентифікацію об’єктів підвищеної небезпеки (далі – ОПН) відповідно до порогової маси небезпечних речовин (далі –ПНМР), тобто нормативно встановленої маси окремої небезпечної речовини або категорії небезпечних речовин чи сумарна маса небезпечних речовин різних категорій;

Ідентифікація об’єктів підвищеної небезпеки – це порядок визначення об’єктів підвищеної небезпеки серед потенційно небезпечних об’єктів (далі -ПНО), якими згідно Закону вважаються  об’єкти, на яких можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини, біологічні препарати, а також інші об’єкти, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення аварії.

Порядок ідентифікації та обліку об’єктів підвищеної небезпеки визначено і затверджено  Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. N 956 (далі – Порядок).

Згідно п.3 Порядку суб’єкт господарювання, у власності або користування якого є хоча б один ПНО чи який має намір розпочати будівництво такого об’єкту, організовує проведення його ідентифікації.

У відповідності до п.4 Порядку потенційно небезпечний об’єктом вважається об’єкт підвищеної небезпеки відповідного класу у разі, коли значення сумарної маси небезпечної або кількох небезпечних речовин, що використовуються або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються на об’єкті, дорівнює або перевищує встановлений норматив ПНМР.

Провівши відповідні розрахунки згідно п.18 Порядку суб’єкт господарювання складає повідомлення про результати ідентифікації ОПН за формою ОПН-1 наведеною у додатку 1 до Порядку і надсилає його у двотижневий термін до уповноважених органів державного нагляду та місцевого самоврядування визначених у цьому пункті Порядку.

У відповідності до п.19 Порядку суб’єкт  господарювання,  у  власності  або користуванні якого  є  об’єкти  підвищеної небезпеки, проводить у шестимісячний строк їх повторну ідентифікацію у разі:
– зміни умов виробництва,  номенклатури небезпечних речовин або їх кількості;
– внесення змін до законодавства у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки;
– будівництва в  прилеглих  районах  нових  об’єктів,  якщо  це впливає   на   зміст  відомостей,  наведених  у  повідомленні  про результати ідентифікації;

У   разі  проведення  повторної  ідентифікації  суб’єкт господарювання повідомляє у двотижневий термін уповноважені органи про  зміни  порівняно  з  попередньою  ідентифікацією.  Інформація подається  тільки  за тими розділами повідомлення форми ОПН – 1, в які вносилися зміни.

Згідно п.21 Порядку результати ідентифікації та розрахунки на підставі яких вона проводилася зберігаються суб’єктом господарювання протягом 25 років.

У разі відчуження ОПН зазначені документи передаються його новому власнику.

Державний   реєстр  ОПН згідно п.23 Порядку веде  Держпраці.

У відповідності до п.24 Порядку включення  ОПН  до  Державного  реєстру  ОПН здійснюється протягом 30  робочих   днів   після   подання   суб’єктом   господарювання   до  територіального   органу  Держпраці  повідомлення  про  результати  ідентифікації.
У  разі  надання суб’єктом господарювання неповної інформації  про  результати  ідентифікації, що передбачена повідомленням форми  ОПН-І,    Держпраці    письмово   повідомляє   про   це   суб’єкта
господарювання.    реєстрація    ОПН проводиться  протягом  30  робочих  днів  після  надання суб’єктом
господарювання необхідних матеріалів.

Згідно п.27 Порядку виключення  ОПН з  Державного реєстру  ОПН  здійснюється за рішенням територіальний  орган  Держпраці  на  підставі  звернення  та усіх необхідних  документів,  які подаються суб’єктом господарювання до  територіальних органів Держпраці, у разі:
– проведення змін,  що  призвели  до   зменшення   на   ОПН сумарної маси небезпечних речовин порівняно з
найменшим  нормативом  порогової  маси  відповідно  до  нормативів  порогових мас або розрахованої відповідно до пунктів 12 і 16 цього  Порядку;
– ліквідації або виведення з експлуатації (списання з  балансу)  об’єкта підвищеної небезпеки.
Про   прийняте   рішення   територіальний   орган   Держпраці  повідомляє суб’єкта господарювання письмово протягом 30 днів після  одержання  відповідного  звернення. У разі відмови щодо виключення
об’єкта   підвищеної   небезпеки  з  Державного  реєстру  об’єктів  підвищеної    небезпеки    суб’єкту    господарювання    надається  обґрунтована  відповідь.      Згідно п.28 Порядку суб’єкти господарювання несуть відповідальність згідно із законодавством   за   своєчасне,  повне  і  достовірне  проведення
ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки.        У відповідності до п 3. Порядку  декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки  затвердженого  Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. N 956  (далі – Порядок) суб’єкт господарювання, у власності або користуванні якого є хоча б один об’єкт підвищеної небезпеки, організовує розроблення і  складання декларації безпеки об’єкта підвищеної небезпеки (далі – декларація безпеки) відповідно до вимог цього Порядку.
Декларація  безпеки складається за формою згідно з додатком 1  на  основі  дослідження суб’єктом господарювання ступеня небезпеки  та оцінки рівня ризику виникнення аварій (далі – рівня ризику), що
пов’язані з експлуатацією цих об’єктів.      Згідно п.8. Порядку  декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки Декларація безпеки разом з позитивним висновком експертизи  подається  відповідним органам державного нагляду та місцевого самоврядування (далі – уповноважені   органи):

для ОПН,  що  на  дату   набрання чинності цим Порядком експлуатуються або ліквідуються,  – протягом  року після державної реєстрації об’єкта підвищеної небезпеки;

для ОПН,   експлуатація    яких планується, – разом із заявою на отримання дозволу на експлуатацію
відповідно до   Закону  України “Про об’єкти підвищеної небезпеки”.    У відповідності до п.19 Порядку експертизу  декларації безпеки можуть проводити суб’єкти господарювання  всіх  форм  власності,  що  займаються  науковою і науково-технічною діяльністю у сфері безпеки промислових об’єктів, у  тому  числі  спеціалізовані експертні організації, акредитовані  відповідно    до    вимог   Закону   України   “Про   наукову   та науково-технічну  експертизу”   (далі  –  експертні організації).      Експертну   організацію  для  проведення  експертизи  суб’єкт господарювання  обирає  самостійно.  Експертизу  не може проводити
експертна організація, яка розробляла декларацію безпеки.