Газ у побуті. Що необхідно знати при користуванні газовими приладами у газифікованих приміщення житлових квартир та будинків.

Для елементарних умов проживання та повсякденних потреб мешканців, а це приготування їжі, індивідуальне – поквартирне опалення та гаряче водопостачання, у квартирах мешканців встановлюються газові прилади, які за принципом своєї дії поділяються на:

• постійно працюючі (ПГ – плита газова, ВПГ – водонагрівач протічний газовий – так звана газова колонка, КВ – кухонне вогнище, ДФК – двохфункційні котли);
• сезонно працюючі (ОП – опалювальна піч, ЄАГВ – ємкісний автоматичний газовий водонагрівач, КЧМ – котел чотирьохсекційний малометражний).

За принципом відведення продуктів згоряння вони поділяються на прилади димохідного та парапетного типу. Для газового обладнання димохідного типу у приміщенні, де вони експлуатуються повинно бути влаштовані димові та вентиляційні канали, а для газового обладнання парапетного типу їх не потрібно бо за принципом своєї дії вони працюють за принципом рециркуляції, тобто забір повітря із атмосфери та видалення продуктів згоряння у атмосферу відбувається через патрубок влаштований по принципу труба у трубі, по якому повітря необхідне для спалювання газу надходить у камеру згоряння, а димові гази який виходять з неї відводяться через зовнішню стіну будинку.

Проточні і ємкісні газові водонагрівачі, малометражні газові котли та інше опалювальне газове обладнання з відведенням продуктів згоряння в димохід повинні бути обладнані автоматичними пристроями, що забезпечують відключення пальників за умови: припинення подавання газу, зниження тиску газу в них нижче робочого, погасання полум’я, відсутності тяги в димоході, перевищення температури теплоносія.

Згідно закону Авогадро для повноти згоряння 1м³ природного газу (метану) необхідно приблизно 10м³ повітря. В процесі згоряння утворюється вуглекислий газ, велика кількість тепла та водяні пар. Коли в процесі згоряння недостатня кількість повітря утворюється двоокис вуглецю (двохвалентний вуглець), так званий чадний газ, який жадно поїдає у організмі людини червоні кров’яні тільця, що призводить до утворення в крові потенційного суб’єкта карбоксиду (карбоксигемоглобіну), і в залежності від відсотків його вмісту в крові призводить до летальних наслідків.

У нежитлових приміщеннях, де встановлюються газові прилади, необхідно дотримуватись відповідних технічних параметрів, а саме: висота цього приміщення повинна бути не менше 2,2 м, наявність вікна з фрамугою для доступу свіжого повітря, а у випадку влаштування метало – пластикового вікна наявність провітрювача у його верхній частині, припливно – витяжної вентиляції, підріз дверного полотна на дверях у кухню площею 0,02м². Для контролю за можливими витоками метану на різьбових з’єднаннях газопроводу та наявності можливої появи чадного газу встановлюються сигналізатори загазованості, як по контролю до вибухонебезпечних концентрації газу так і контролю мікроконцентрації чадного газу.

У «Правилах безпеки систем газопостачання» затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2015р. № 285 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.06.2015р. за № 674/27119 (НПАОП 0.00-1.76-15) зазначено, що у будинках, які обладнані приладами і апаратами з відводом продуктів згорання в димоходи, забороняється влаштування витяжної вентиляції з штучним спонуканням.

Встановлення та підключення механічних витяжок у приміщеннях кухонь та санвузлів де встановлені газові прилади з відведенням продуктів згоряння у димохід заборонено.

Роз’яснюємо, що в процесі тривалої технічної експлуатації житлових будинків у блоках димових та вентиляційних каналів (ДВК) у перетинках, які відгороджують димові канали один від одного утворюються мікротріщини, що порушує герметичність і відокремленість димоходу, тобто димовий канал стає не щільним. Під час включення механічних витяжок не відбувається процес природньої витяжки, а проходить процес перетоків продуктів згоряння через утворені нещільності у суміжні димоходи та вентиляційні канали в результаті чого відбувається так званий процес «зворотної тяги».

Слід зазначити, що при виключеній механічній витяжці від електроживлення із зміною рози вітрів (зміна напрямку вітру) цей вентилятор може працює не на витяжку, а на приплив, в результаті чого продукти згоряння можуть потрапити у приміщення.

На вентиляційних каналах слід влаштовувати тільки вентиляційні решітки без будь яких вентиляторів.

Завжди потрібно пам’ятати щоб не утворювався чадний газ і для повноти згоряння природного газу (метану) необхідно забезпечити надходження в приміщення достатньої кількість повітря (кисню). Полум’я в процесі згоряння повинно мати червоно – голубий колір, а якщо колір полум’я має відтінок жовтого кольору то необхідно збільшити приплив свіжого повітря відчинивши кватирку у вікні.

Згідно вимог діючих НПАОП 0.00-1.76-15 – безпечну експлуатацію та технічне обслуговування димових і вентиляційних каналів житлових і громадських будинків забезпечує їх власник чи балансоутримувач.

Перевірка і прочищення димових та вентиляційних каналів повинні виконуватися спеціалізованою організацією, яка має дозвіл на виконання цих робіт центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

При газифікації житлових і громадських будинків, в яких встановлено прилади і апарати з відведенням продуктів згоряння в димоходи, власнику (балансоутримувачу) необхідно забезпечити первинну перевірку та прочищення димових і вентиляційних каналів.

При перевірці димових і вентиляційних каналів визначають: відповідність конструкції і використаних матеріалів вимогам проектної документації, прохідність каналів (відсутність засмічення і наявність тяги), герметичність, відокремленість, наявність і справність протипожежних розсічок від горючих конструкцій на горищі, наявність оголовків у зоні вітрового підпору, що заважає належному повітрообміну, справність та правильність розташування оголовку димоходу відносно даху і розташованих поблизу споруд і дерев з урахуванням зони вітрового підпору, відсутність сажі і смоли – на внутрішніх поверхнях і тріщин – на зовнішніх.

Зоною вітрового підпору оголовку каналу є простір нижче ліній, проведених під кутом 45° до горизонту від найбільш високих точок, розташованих поблизу споруд і дерев. При нарощуванні димової труби за допомогою сталевого, керамічного або азбестоцементного патрубка труби утеплюють на всю довжину для запобігання утворенню конденсату.

Слід зауважити, що при під’єднання газових приладів до димових каналів площа перетину з’єднувального патрубка від газового приладу до димоходу не повинна бути меншою ніж площа перетину патрубка газового приладу, який приєднують до димоходу.

При первинному обстеженні димових і вентиляційних каналів у газифікованих приміщеннях новобудов житлових і громадських будинків перевіряють повітрообмін приладовим методом. Нормальною тягою димоходу вважається мінімальне розрідження в димоході, встановлене державними стандартами на прилади і апарати, які підключені до димоходу, але не менше 2 Па (0,2 мм. вод.ст.). При улаштуванні в приміщенні газових плит, водонагрівальних або опалювальних апаратів з відведенням продуктів згоряння в димохід кратність повітрообміну повинна бути не менше ніж три, тобто об’єм повітря який знаходиться у приміщенні повинен оновитися тричі за годину. При незабезпеченні необхідної кількості повітря, що видаляється з приміщення, або кратності повітрообміну газові прилади в експлуатацію не приймають.

Необхідно пам’ятати, що періодичній перевірці і прочищенню підлягають димоходи опалювальних печей, ємкісних газових водонагрівачів і опалювальних котлів, які працюють сезонно, – не рідше ніж один раз на рік (перед початком опалювального сезону), які працюють цілий рік, – два рази на рік (навесні і восени);

Вентиляційні канали підлягають перевірці і прочищенню одночасно з димовими. У разі відсутності димових каналів вентиляційні канали підлягають перевірці один раз на рік.

Працівники газорозподільних підприємств з метою забезпечення безпеки життєдіяльності, зобов’язані провести відключення від систем газопостачання газове обладнання житлових і громадських будинків із встановленням заглушки при виявлення наявності витоків газу, несправної автоматики безпеки, несправностей оголовків димових і вентиляційних каналів, відсутності тяги в димових і вентиляційних каналах, самовільного підключення газових приладів і пристроїв споживача до системи газопостачання, не забезпечення власником (балансоутримувачем) технічного обслуговування газовикористовуючого обладнання, не відповідності системи газопостачання житлового будинку проектній та виконавчо – технічній документації.

Мешканцям, які експлуатують газові прилади необхідно завжди пам’ятати що газ є «друг» який може перетворитися у «підступного ворога», якщо нехтувати вимогами Правил безпеки систем газопостачання.