Фахівці Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі – Міжрегіональне управління) посприяли у вирішенні питання припинення трудових відносин, що виникнули у внутрішньо переміщеної особи, яка звернулася у громадську приймальню Міжрегіонального управління, розташованої у місті Львові

Дана особа працювала у структурному підрозділі одного з медзакладів, розташованому у місті Бердянск. З початком збройної агресії та окупування російськими військами міста, цій працівниці було оголошено простій з виплатою відповідно двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Однак, нещодавно її роботодавцем було проінформовано про переведення працівниці на роботу в іншу місцевість шляхом виведення з простою, у зв’язку із зміною місця знаходження (підконтрольна Україні територія) структурного підрозділу. Враховуючи вищенаведене заявницею було подано заяву до роботодавця з проханням припинення трудових відносин відповідно до пункту 6 статті 36 Кодексу законів про працю України, однак роботодавець відновився приймати її до уваги.

Інформаційно. Згідно з вимогами пункту 6 статті 36 Кодексу законів про працю України підставою для припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією.

Під іншою місцевістю у розумінні трудового законодавства слід вважати інший населений пункт. При цьому визначальним є фактичне місце виконання роботи, обумовлене при укладенні трудового договору (наказі про прийняття на

роботу), а не виключно юридична адреса роботодавця.

У разі якщо працівник був прийнятий на роботу та фактично виконував трудові і обовʼязки у відокремленому структурному підрозділі в іншому населеному пункті, пропозиція роботодавця щодо виконання роботи в іншому місті є переведенням в іншу місцевість та потребує згоди працівника.

Відмова працівника від такого переведення є підставою для припинення трудового договору відповідно до пункту 6 статті 36 Кодексу законів про працю України. Інформуємо, що відповідно до статті 34 та статті 33 Кодексу законів про працю України під час простою роботодавець має право тимчасово перевести працівника на іншу роботу з урахуванням його спеціальності та кваліфікації виключно за згодою працівника, за винятком випадків, прямо передбачених законодавством. Примусове переведення працівника на роботу в іншу місцевість шляхом виведення з простою без його згоди, за відсутності передбачених законом підстав та без оформлення відповідних компенсацій, суперечить вимогам трудового законодавства.

Затвердженим наказом Державної служби України з питань праці від 23.09.2022 № 169 визначено, що Міжрегіональне управління відповідно до покладених на нього завдань, забезпечує роботодавців і працівників інформацією та роз’ясненнями щодо ефективних засобів дотримання законодавства та запобігання можливим його порушенням.

З метою запобігання можливим порушенням вимог законодавства, підпунктом 40 пункту 4 Положення про Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці фахівцями Міжрегіонального управління проведено превентивний захід з роботодавцем даної особи, в ході якого наголошено на неухильному дотриманні законодавства про працю та поінформовано про відповідальність у разі його порушення. Згодом заявницею проінформовано, що все-таки, роботодавець розірвав трудові відносини на підставі пункту 6 статті 36 Кодексу законів про працю України, виплативши даній особі вихідну допомогу, обумовлену вимогами ст. 44 КЗпП України.