Людина з інвалідністю на підприємстві: що потрібно знати роботодавцю про пільги

До ГУ Держпраці у Львівській області надійшло звернення з проханням надати  роз’яснення щодо   можливості зменшення навантаження для особи з ІІІ групою інвалідності.

Передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні  особи,  які використовують найману працю, зобов’язані створювати для осіб з інвалідністю умови праці з урахуванням  індивідуальних  програм реабілітації і забезпечувати інші  соціально-економічні  гарантії,  передбачені законодавством.

Працівників, які потребують за станом здоров’я надання легшої роботи, власник або уповноважений ним орган повинен перевести, за їх згодою, на таку роботу у відповідності з медичним висновком тимчасово або без обмеження строку.

При переведенні за станом здоров’я на легшу нижчеоплачувану роботу за працівниками зберігається попередній середній заробіток протягом двох тижнів з дня переведення, а у випадках, передбачених законодавством України, попередній середній заробіток зберігається на весь час виконання нижчеоплачуваної роботи або надається матеріальне забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.

 «Якщо у рекомендаціях медико-соціальної експертної комісії зазначено, що працівник з інвалідністю може працювати за своєю посадою на умовах «скороченого робочого дня», роботодавець на прохання інваліда зобов’язаний встановити йому неповний робочий час відповідно до статті 172 КЗпП України. Для цього працівник-інвалід подає заяву про встановлення неповного робочого часу, а роботодавець видає відповідний наказ. У разі незгоди інваліда на переведення його на неповний робочий день роботодавець не має права в односторонньому порядку встановити йому неповний робочий день»,- йдеться у роз’ясненні Мінсоцполітики від 28.2.2011 № 376/13/133-11.                                                                                       

При цьому слід зазначити, що неповний робочий час може встановлюватися шляхом зменшення тривалості щоденної роботи, кількості днів роботи протягом тижня чи одночасно шляхом зменшення і кількості годин роботи упродовж дня, і кількості робочих днів впродовж тижня. Роботодавець зобов’язаний на прохання працівника, що має право на неповний робочий час, встановити робочий час тієї тривалості, про яку просить працівник.

Такий режим роботи може встановлюватися за угодою між працівником і власником як під час прийняття на роботу, так і згодом.

Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.