Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця по-новому

СТРАХОВИЙ СТАЖ ПРАЦІВНИКА І РОЗМІР ОПЛАТИ ПЕРШИХ П’ЯТИ ДНІВ ТИМЧАСОВОЇ НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ

Кабінет Міністрів України 26 червня 2015 року ухвалив постанову № 440 «Про затвердження Порядку оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця» (далі — Порядок № 440), який набув чинності 17 липня 2015 року.
З часу набуття чинності Порядком № 440 перші п’ять днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, оплачуються за рахунок коштів роботодавця залежно від страхового стажу найманого працівника в розмірах, визначених частиною 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі — Закон № 1105) а саме:
— 50 % середньої заробітної плати (доходу) — найманим працівникам, які мають страховий стаж до трьох років;
— 60 % середньої заробітної плати (доходу) — найманим працівникам, які мають страховий стаж від трьох до п’яти років;
— 70 % середньої заробітної плати (доходу) — найманим працівникам, які мають страховий стаж від п’яти до восьми років;
— 100 % середньої заробітної плати (доходу) — найманим працівникам, які мають страховий стаж понад вісім років;
— 100 % середньої заробітної плати (доходу) — найманим працівникам, які належать до:
– 1–3 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
– комусь із батьків або особі, що їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи;
– ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі — Закон № 3551);
– особам, які належать до жертв нацистських переслідувань відповідно до Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» від 23 березня 2000 року № 1584-III (далі — Закон № 1584);
– донорам, які мають право на пільгу, передбачену статтею 10 Закону України «Про донорство крові та її компонентів» від 23 червня 1995 року № 239/95-ВР (далі — Закон № 239).

Звернути увагу
РОЗМІР СЕРЕДНЬОЇ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ДЛЯ ЗДІЙСНЕННЯ ОПЛАТИ ДНІВ ТИМЧАСОВОЇ НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ ПРОВОДИТЬСЯ ВІДПОВІДНО ДО ПОРЯДКУ ОБЧИСЛЕННЯ СЕРЕДНЬОЇ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ (ДОХОДУ, ГРОШОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ) ДЛЯ РОЗРАХУНКУ ВИПЛАТ ЗА ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВИМ ДЕРЖАВНИМ СОЦІАЛЬНИМ СТРАХУВАННЯМ, ЗАТВЕРДЖЕНОГО ПОСТАНОВОЮ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ВІД 26 ВЕРЕСНЯ 2001 РОКУ № 1266 (В РЕДАКЦІЇ ПОСТАНОВИ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ВІД 26 ЧЕРВНЯ 2015 РОКУ № 439; НАБУЛА ЧИННОСТІ 4 ЛИПНЯ 2015 РОКУ).

Також Порядком № 440 визначено, що оплата днів тимчасової непрацездатності здійснюється за основним місцем роботи найманого працівника та за місцем роботи за сумісництвом як матеріальне забезпечення, що повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу). До того ж витрати, пов’язані з оплатою днів тимчасової непрацездатності, належать до витрат підприємств, установ, організацій (далі — підприємство), а для бюджетних установ — до їх видатків за відповідним кодом економічної класифікації видатків бюджету.

Підставою для оплати днів тимчасової непрацездатності є виданий в установленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом — копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника, скріпленим печаткою за основним місцем роботи (п. 3 Порядку № 440).

Порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, визначено інструкцією, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13 листопада 2001 року № 455.
Порядок заповнення листка непрацездатності визначено інструкцією, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України від 3 листопада 2004 року № 532/274/1 зб-ос/1406.

Дні тимчасової непрацездатності не оплачуються з підстав, передбачених статтею 23 Закону № 1105 (п. 4 Порядку № 440), а саме:
— у разі одержання найманим працівником травм або захворювання при вчиненні ним злочину;
— у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров’ю задля ухилення від роботи чи інших обов’язків або симуляції хвороби;
— за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;
— за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;
— у разі тимчасової непрацездатності у зв’язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння або дій, пов’язаних з таким сп’янінням;
— за період перебування найманого працівника у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням.

Крім того, наймані працівники, які в період отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності порушують режим, установлений для них лікарем, або не з’являються без поважних причин у призначений строк на медичний огляд, зокрема й лікарсько-консультативну комісію (ЛКК) чи медико-соціальну експертну комісію (МСЕК), втрачають право на цю допомогу з дня допущення порушення на строк, що встановлюється рішенням органу, який призначає допомогу по тимчасовій непрацездатності.

Звернути увагу
РІШЕННЯ ПРО ПРИЗНАЧЕННЯ МАТЕРІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ УХВАЛЮЄТЬСЯ КОМІСІЄЮ (УПОВНОВАЖЕНИМ) ІЗ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ, ЩО СТВОРЮЄТЬСЯ (ОБИРАЄТЬСЯ) НА ПІДПРИЄМСТВІ (Ч. 3 СТ. 30 ЗАКОНУ № 1105).

Наймані працівники, страховий стаж яких за останні 12 місяців перед настанням страхового випадку становить, за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, менше шести місяців, мають право на оплату днів тимчасової непрацездатності в розмірі, який визначається виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але не перевищує в розрахунку на місяць розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом у місяці настання страхового випадку (п. 5 Порядку № 440).

ЗВЕРНУТИ УВАГУ
СУМА ОПЛАТИ ДНІВ ТИМЧАСОВОЇ НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ В РОЗРАХУНКУ НА МІСЯЦЬ НЕ МОЖЕ ПЕРЕВИЩУВАТИ РОЗМІРУ МАКСИМАЛЬНОЇ ВЕЛИЧИНИ БАЗИ НАРАХУВАННЯ ЄДИНОГО ВНЕСКУ, З ЯКОЇ СПЛАЧУВАЛИСЯ СТРАХОВІ ВНЕСКИ ДО ФОНДУ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ (П. 5 ПОРЯДКУ № 440).

ЯК ПИТАННЯ ОПЛАТИ ПЕРШИХ П’ЯТИ ДНІВ ТИМЧАСОВОЇ НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ РЕГУЛЮВАЛОСЯ РАНІШЕ?

Разом з набуттям чинності Порядком № 440 втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації» від 6 травня 2001 року № 439 (далі — Порядок № 439) яким вказані вище питання регулювалися раніше. А саме в Порядку № 439 зазначалося, що дні тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця оплачуються найманому працівникові залежно від страхового стажу в розмірах:
— 60 % середньої заробітної плати — особі, яка має страховий стаж до п’яти років;
— 80 % середньої заробітної плати — особі, яка має страховий стаж від п’яти до восьми років;
— 100 % середньої заробітної плати — особі, яка має страховий стаж понад вісім років;
— 100 % середньої заробітної плати — особам, віднесеним до 1–4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551.

ЯК ОПЛАЧУВАТИ ЛИСТКИ НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ, ЯКЩО СТРАХОВИЙ ВИПАДОК НАСТАВ ДО НАБУТТЯ ЧИННОСТІ ПОРЯДКОМ № 440

На разі відкритим залишається питання, які відсотки страхового стажу застосовувати для оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця у разі оплати соціальних виплат за страховими випадками, що настали до набуття чинності Порядком № 440.
Так згідно з частиною 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1105 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Отже, застосовувати норми Порядку № 439 можна лише в частині, що не суперечить положенням статті 24 Закону № 1105, тобто оплачувати перші п’ять днів тимчасової непрацездатності у відсотках залежно від стажу найманого працівника в розмірі:
— 50 % середньої заробітної плати (доходу) — найманим працівникам, які мають страховий стаж до трьох років;
— 60 % середньої заробітної плати (доходу) — найманим працівникам, які мають страховий стаж від трьох до п’яти років;
— 70 % середньої заробітної плати (доходу) — найманим працівникам, які мають страховий стаж від п’яти до восьми років;
— 100 % середньої заробітної плати (доходу) — найманим працівникам, які мають страховий стаж понад вісім років;
— 100 % середньої заробітної плати (доходу) — найманим працівникам, які належать до 1–3 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; комусь із батьків або особі, що їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551; особам, які належать до жертв нацистських переслідувань відповідно до Закону № 1584; донорам, які мають право на пільгу, передбачену статтею 10 Закону № 239.

ПРО ОКРЕМУ ДУМКУ МІНІСТЕРСТВА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Проте свою думку з цього приводу має Міністерство соціальної політики України, яке вважає, що оскільки порядок оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності регулювався Порядком № 439, роботодавцям для оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за власний рахунок потрібно застосовувати відсотки залежно від страхового стажу, визначені цим порядком, а саме:
— 60 % середньої заробітної плати — особі, яка має страховий стаж до п’яти років;
— 80 % середньої заробітної плати — особі, яка має страховий стаж від п’яти до восьми років;
— 100 % середньої заробітної плати — особі, яка має страховий стаж понад вісім років;
— 100 % середньої заробітної плати — особам, віднесеним до 1–4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551 (листи Міністерства соціальної політики України від 6 лютого 2015 року № 66/18/99-15 і 6 травня 2015 року № 282/18/99-15).

Цілком можливо, що автори вказаних листів не врахували такого поняття, як верховенство права, згідно з яким вищу силу має закон і решта нормативних документів мають враховувати положення такого закону й не суперечити їм.
Сподіватимемося, що найближчим часом це питання вирішиться належним чином з урахуванням норм законодавства.