Особливості роботи за сумісництвом

Відповідно до Положення про умови робота за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України. Міністерства фінансів України 28.06.1993 N 43 (надалі – Положення), «Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.».

Пунктом 9 Положення та пунктом 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України. Міністерства юстиції України. Міністерства соціального захисту України від 29.07.93р. № 58. передбачено, що запис у трудову книжку відомостей про роботу за сумісництвом провадиться за бажанням працівника власником або уповноваженим ним органом за місцем основної роботи. Робота за сумісництвом, яка оформлена в установленому порядку, в трудовій книжці зазначається окремим порядком. Запис відомостей про роботу за сумісництвом провадиться за бажанням працівника власником або уповноваженим ним органом.

Для роботи за сумісництвом згоди власника або уповноваженого ним органу за місцем основної роботи не потрібно.

Якщо працівник, який працює за сумісництвом звільняється з основної роботи, робота за сумісництвом може стати його основним місцем роботи. Оскільки робота за сумісництвом виконується на підставі трудового договору, то за заявою працівника з ним розривається трудовий договір про роботу за сумісництвом і укладається новий трудовий договір на відповідній посаді.

Не вважається роботою за сумісництвом інша робота, яка виконується в тому разі, коли на основній роботі працівник працює неповний робочий день і відповідно отримує пропорційну оплату праці, за умови, що оплата праці в сумі не перевищує повного посадового окладу за основним місцем роботи.

У разі виконання працівником робіт, котрі належать до різних посад, трудовий договір укладається за згодою сторін за посадою, яку визначено основною. При цьому, основною вважається посада з найбільшим обсягом виконуваних робіт порівняно з іншими посадами (пункт 14 наказ} Міністерства праці та соціальної політики Про затвердження Випуску 1 “Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності” Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників від,29.12.2004 р. № 336).

Статтею 10 Закону України «Про відпустки» та пунктом 6 Положення передбачено, що відпустка сумісникам надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи, і при цьому, до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві. Працівнику, який одночасно займає дві посади, і при цьому така робота не є роботою за сумісництвом, щорічна основна відпустка має надаватись за посадою, яка визначена роботодавцем основною. На термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи сумісникам за їх бажанням надається відпустка без збереження заробітної плати.

Відповідно до статті 102-1 КЗиП України працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу. Оплата відпустки чи виплата компенсації за невикористану відпустку провадиться сумісникам відповідно до чинного законодавства.

Враховуючи те, що з працівником-сумісником укладається окремий трудовий договір, то облік робочого часу та нарахування заробітної плати має здійснюватися по кожному з трудових договорів окремо.