Небезпеки “неофіційного” працевлаштування

Працівник почав роботу, а роботодавцю треба протягом 5 (п’яти) днів здійснити видачу наказу про його прийом на роботу і зробити запис у його трудовій книжці (п. 1.1. Інструкції КабМіну про порядок ведення трудових книжок працівників). Працівник ставить власноручний підпис, і він тепер “оформлений”. Але буває, коли “оформлення” не відбулося, а ви про це навіть не знаєте. 

Подивимося на це з боку роботодавця. КЗпП, Цивільний, Господарський і Кримінальний кодекси, а ще маса інших законів вимагають від роботодавця масу витрат часу, сил і грошей у зв’язку зі створенням робочого місця: облаштувати це місце, орендувати техніку і офіс, найняти відділ кадрів, бухгалтерів, юристів для того, щоб вони створювали ті неймовірні стоси паперів, які супроводжують найм працівника. Адже треба скласти і мати на підприємстві: трудовий договір, посадову інструкцію, правила внутрішнього трудового розпорядку, накази про прийом на роботу, переведення з роботи (наприклад, у зв’язку з підвищенням у посаді), звільнення (якщо трапилося), відомості про розрахунки і виплати заробітної плати, відомості про відпустки, лікарняні листи, повідомлення про характер і умови праці … О, схоже, бібліотекар також знадобиться!.. Все це скласти по поличках по порядку.

І поряд з цим треба віддати більше 57% податків тільки у зв’язку з офіційною заробітною платою нового працівника. І власне заробітну плату, звичайно!

Тепер погляд з точки зору працівника.

11 років він навчався в школі, потім ще 5 у вузі, потім кілька років на “досвіді роботи”, кілька вдалих або невдалих спроб працювати, а сім’ю треба годувати. А тут HR з їх “хрестоматійними” питаннями про плани на 5 і 10 років (тут би рік протягнути з іпотечним кредитом). І ще роботодавець з його небажанням оформляти офіційно!

Чому працівник повинен про це замислюватися? Адже неоформлений офіційно, він буде позбавлений пенсії (хто знає, що буде в світі через 30-40 років), і взагалі, таке працевлаштування не гарантує йому абсолютно нічого: ні відпустки, ні виплат за лікарняним листком. Навіть заробітну можуть в будь-який момент не дати, і нічого не доведеш.

Закон недосконалий! Ось у чому біда насправді!

Прав і роботодавець, і працівник! Адже обом доведеться знаходити компроміси в складній системі оподаткування, де податки не дозволяють роботодавцю платити “білу” заробітну, а працівник змушений працювати в “нелегальному” наймі.

А тут ще в проекті Трудового кодексу (№ 1108 від 04.12.2007, що пройшов друге читання у ВР 07.02.2012) офіційно пропонують встановити, окрім кримінальної відповідальності роботодавця (ст. 212, 212-1), ще й штрафи працівникам за їх нелегальність!

Тому вийде, що “нелегальний” працівник, щоб “легалізуватися”, повинен змінити роботодавця, який йому в чомусь навіть може подобатися. Або піти в прокуратуру скаржитися.. Або власноруч взяти свою “конвертовану” заробтну плату і піти в Податкову та Пенсійний фонд. Заплатити 57% від отриманого і …

Виходить, що компроміс між роботодавцем і працівником – це спільна робота. І перший повинен прагнути зрозуміти свого працівника і його права, в т.ч. на пенсійне страхування, а другий – набратися мужності сприяти нормальному роботодавцю в його цілях. І, може, з часом його “конвертована” заробітна плата стане “білої”.