Необґрунтована відмова при прийнятті на роботу
12 жовтня 2015Практично кожний, хто перебуває в пошуках роботи зустрічається при намаганні працевлаштуватися на вакантну посаду з відмовами у прийнятті на роботу з тих чи інших причин. Однак, досить часто зустрічаються нічим необґрунтовані відмови при прийнятті на роботу.
Частиною 1 статті 22 Кодексу законів про працю України забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об’єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.
Водночас, необґрунтована відмова при прийнятті на роботу являється трудовим спором між роботодавцем та найманим працівником.
Відповідно до статті 232 Кодексу законів про працю безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються спори про відмову у прийнятті на роботу.
Згідно пункту 2 статті 109 та пункту 1 статті 110 Цивільного процесуального кодексу України позови до юридичних осіб пред’являються в суд за їхнім місцезнаходженням, а позови, що виникають з трудових правовідносин можуть пред’являтися також за місцем проживання позивача.
Громадяни, які звертаються до суду з позовом поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин згідно статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються.
Згідно зі статтею 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Можливість участі представників органів виконавчої влади, у тому числі Інспекція з питань праці, у процедурі поновлення порушених трудових прав працівників нормативно-правовими актами не передбачена.